Про цілісність чесності

Англійське слово integrity має два значення: 1) така риса характеру як чесність та справедливість; 2) стан повноцінності чи цілісності. У контексті першого визначення, розуміємо академічну доброчесність як чесну та справедливу поведінку під час здійснення наукової та навчальної діяльності, починаючи від виконання завдань, закінчуючи здачею іспитів. Але й друге визначення стосується академічної доброчесності. Слід бути доброчесним не лише через те, що «так сказали», або через страх перед наслідками недоброчесної поведінки. Потрібно насамперед розуміти академічну доброчесність як спосіб проявити власні переконання стосовно того, що для вас є добрим, а що – поганим. Іншими словами, коли ми вчимося та здійснюємо дослідження доброчесно, ми «повноцінно» та «цілісно» пов’язуємо наші судження з діями. Це означає, що ми «досягаємо цілей доброчесно» згідно цих двох визначень [1].

Мужність як фундамент

Міжнародний центр академічної доброчесності (International Center for Academic Integrity) трактує академічну доброчесність як здатність дотримуватися п’яти фундаментальних цінностей: чесності, довіри, справедливості, поваги та відповідальності. До цього переліку згодом додали ще мужність – відвагу діяти на основі вищезгаданих цінностей навіть всупереч труднощам. Лише на підвалинах мужності сповідування інших п’яти цінностей може стати успішною стратегією розбудови культури академічної доброчесності в університеті [2].

Перший “Кодекс честі”

Перший «Кодекс честі» був прийнятий у Коледжі Вільяма і Мері у місті Вільямсбург [3], штат Вірджинія, у 1736 році. Метою тогочасних кодексів честі було заохотити плекання особистих якостей характеру студентів, таких як почуття обов’язку, гордості, сили та самооцінки. Пізніше, наприкінці 19-того століття, коли університетська спільнота почала активно займатися дослідженнями, поняття академічної доброчесності та кодексу честі почали набувати значень, тотожних до їх сучасної інтерпретації [4].

А що в Україні?

У 2015 році громадська організація «Східноукраїнський Фонд соціальних досліджень» провела дослідження «Академічна культура українського студентства: основні чинники формування та розвитку». Результати опитування такі: 90% опитаних студентів плагіювали, 78% респондентів списували під час іспитів, 23% опитуваних чули про випадки хабарництва з метою отримання кращої оцінки [5]. Не зовсім втішні показники, правда? Але не варто засмучуватися. В українській культурі академічної доброчесності з того часу відбулися позитивні зміни. Аналітичний центр CEDOS та Проєкт сприяння академічній доброчесності в Україні-SAIUP провели ще два дослідження культури академічної доброчесності – у 2016 та 2018 роках. Порівнюючи дані, чітко простежується сприятлива динаміка у поведінці студентів та політиках університетів. У половині опитуваних університетів частка порушень академічної доброчесності значно знизилася протягом цих двох років. Більше ніж 66% студентів заявили, що у їх ЗВО проводиться перевірка робіт на плагіат. У звіті [6] ви можете детальніше ознайомитися із результатами.

Швидкі темпи і тренди

За даними аналітичного інструмента GoogleTrends, інтерес до терміна «академічна доброчесність» в українському Інтернет-просторі станом на січень 2016 року був  «нульовим» (показник «0» означає, що даних про термін в Інтернеті замало, або не існує). У липень 2020 року цей показник сягнув позначки 75.  Піку своєї популярності, показника 100, «академічна доброчесність» досягла у листопаді 2019 року [7].